Тихо.Ночь простерла объятья,
Сладок сон,но Иисус не спит,
На полу прилегли . Спят братья,
Менора одной свечкой горит.
Льется в ночь Иисуса молитва,
Ты о чем молишь Равви Отца?
Знаешь чаша еще не испита,
Путь не пройден,пойдешь до конца.
Полог двери рукой приподнят,
За спиной Никодим. Он пришел,
Тайно ночью ,чтоб не узнали,
"Равви"-молвил.Тебя я нашел.
Учишь Ты от Господа Бога,
Чудеса,что творишь Отец дал,
Укажи на небо дорогу,
Сам в смиренье ответ ожидал.
Чтобы Царство небес достигнуть,
Нужно свыше родиться тебе,
Не родившись можешь погибнуть,
Знай сражаешся с плотью во тьме.
Как могу я войти в утробу?
Видишь стар. Мать моя умерла,
Отвечает Иисус не строго,
Для того Я спустился сюда.
Чтобы кто за Мною от Духа,
Не от плоти родиться должны,
В покаянье-вода повитуха,
Без сего остаетесь грешны.
Прочитано 3510 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Интересное выражение:"вода-повитуха"! Женя, разреши немного поправить: "видишь-стар, моя мать умерла",-так будет лучше звучать ритм. И -слово родитЬся, надо с мягким знаком: ставь вопрос "что сделать?"--должны родиться. А если "рОдится", то вопрос "что сделает?"Я думаю, что ты и сама знаешь, просто в другой стране все забывается.Я и сама, наверное, нуждаюсь в поправках и это хорошо,что мы можем друг другу подсказывать...с любовью.
Женя Блох
2009-10-17 05:51:27
Большое спасибо,Дина.Непременно исправлю.Я
сама чувствовала,что сбивается в этом месте ритм.Но два ума лучше.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Новогоднее - Рита Шевцова Эта песня была написана,что говорится,на одном дыхании.Жду письма от того,кто увидит её переложенной на музыку,и,может быть,захочет исполнить во славу Божью!
